обставина

ОБСТА́ВИНА, и, ж.

1. Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось.

– В усій цій історії є одна обставина, яка хоч трохи все-таки пом'якшує твою провину (А. Головко);

Може, і пішов би Грицько разом з братом на степи засновувати комуну, та стала на заваді обставина, з якою змушений був рахуватися – дружина Грицькова (Ю. Яновський);

Незабаром хлопцям видали форму. Рубін одягся, як і всі учні. Ця обставина .. підняла Рубіна у власних очах (І. Сенченко).

2. тільки мн. Сукупність умов, у яких що-небудь відбувається.

Селянин, обставини його життя, його нескладна .. психологія – то майже і все.., з чим оперував досі талант українського письменника (М. Коцюбинський);

Їхала я сюди просто рятуватись, мені треба було змінити обставини, враження, спосіб життя (Леся Українка);

Обставини склалися так, що Іван змушений був одмовитись від наміченого плану (П. Колесник);

// Матеріальне становище.

– Коли родився ти, а наші обставини трошки покращали, то дванадцять літ .. ми тільки й жили тим, що от, нарешті, ти будеш учитися (Г. Хоткевич).

3. рідко. Те саме, що обстано́вка 1.

І ото вона, обірвана, обшарпана, серед такої багатої обставини! (Панас Мирний);

Через тиждень після другої дії. На кону ті ж обставини, як і в першій дії, тільки хата Одарчина трохи глибше к селу (М. Кропивницький).

4. лінгв. Другорядний член речення, який вказує час, місце, причину, мету і спосіб дії або характеризує якість, міру чи спосіб вияву ознаки.

У реченнях з багатьма другорядними членами логічними паузами відділяються обставини з залежними словами (з навч. літ.);

Обставина способу дії.

Збіг обста́вин див. збіг;

(1) Роди́нні обста́вини – умови життя, становище в родині на певний момент.

Я вже зібрався був, та не поїхав через родинні обставини (О. Довженко);

(2) Сплеті́ння обста́вин – те саме, що Збіг обста́вин (див. збіг).

– Трагічне сплетіння обставин, жорстоке вбивство чоловіка, мала дитина, осамотнена жінка в далекому лісництві... І ніде жодної рідної душі... (П. Загребельний).

△ (3) Пом'я́кшувальні (зм'я́кшувальні) обста́вини, юр. – обставини, які зменшують ступінь провини особи, що вчинила злочин.

Якщо провиняються духовні люди, то це не жарти. Зм'якшуючі провину обставини є в людей мирських (з рел.-церк. літ.);

(4) Обтя́жувальні обста́вини, юр. – обставини, які посилюють провину підсудного.