обставати

ОБСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., ОБСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.

1. за ким – чим. Ставати на чий-небудь бік (у суперечці, боротьбі і т. ін.).

За Ферідуном обставали всі, Бо всі зазнали муки од Зогака (А. Кримський);

Піймавши двох у своєму лісі, як вони там рубали, подав [Гордій] до суду. Цього разу свідками були наймити з економії і мусили обстати за Гордієм (Б. Грінченко);

Лиш читати ще можу, того вже не можуть мені заборонити, бо вуйко обстає за мною (О. Кобилянська);

// за кого – що і рідко без дод. Заступатися за кого-небудь, захищати, боронити когось, щось.

Корнієві прийшлось не раз обставати за свою волю (Леся Українка);

За народ обставали Купала і Колас, А за ними поети ішли молоді (М. Рильський);

[Журейко:] Всі бачили, як він Цю дівчину в селі хотів покривдить, А брат обстав, то він його убив (І. Кочерга).

2. перев. док., кого, що, розм. Ставати навколо кого-, чого-небудь; обступати, оточувати когось, щось з усіх боків.

Мене обступили й обстали мазурки та мазури, розпитували, з якого я краю, розказували про своє убоге життя (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. – Врятував ти нас, Іване! Як біда тебе обстане, Свисни двічі, – далебі, Допоможемо тобі! (Л. Первомайський);

// Оточувати з усіх боків (про дерева, будови і т. ін.).

Тече струмок в своїм багнистім ложі, – Його обстали берестки малі (М. Бажан).

3. перев. док., кого, що, перен. Оволодівати, охоплювати (про думки, почуття і т. ін.).

Спомини серце солдатське обстали (Л. Первомайський);

Обстала хлопця смута й гірке передчуття біди (С. Воскрекасенко).

4. при чому, за чим, рідко. Наполягати на чомусь; обстоювати що-небудь.

– Не ваша правда, а моя, – обставала при своїм Анна вперто (Н. Кобринська);

Захар Беркут ще раз обстав за тим, аби впустити монголів в тухольську кітлину і .. вирізати (І. Франко).

5. на чому, діал. Господарювати.

– Насамперед .. викуплю поле й хату, а тоді вже до жінки... “Ходи, – скажу, – час прийшов обстати знов на своїм!” (І. Франко).

6. тільки док., на чому, діал. Задовольнитися чим-небудь.

– Я вже більше нічо [нічого] не хочу, – говорив голосно Семен, – волю на меншім обстати, лиш нехай так станеться, як я просив (Л. Мартович).

7. тільки док., заст. Залишитися.

Тверда зима впала, постіль непрана обстала (Сл. Б. Грінченка).