обставати

Обставати, -стаю́, -єш

сов. в. обстати, -стану, -неш, гл.

1) Становиться, стать вокругъ, обступить. Сто тисяч турків і татар обстало окопи лядські, мов дітвора дучку. КЦН. 208.

2) Заступаться, заступиться за кого, стать за кого, защищать, защитить. Старшина обстане за ним. Могил. у.

3) Остаться. Тверда зіма впала, постіль непрана обстала. Гол. IV. 406.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

обставати — обстава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
обставати — (за чим) обстоювати що, наполягати на чім, ф. бути <н. бути за рівні права>, фр. ставати <н. ставати за своє>; (за ким) заступатися, оступатися, захищати <�боронити> кого, с. стояти горою; (людьми) обступати, оточувати; (- думки) поймати, охоплювати, оволодівати. Словник синонімів Караванського
обставати — див. допомагати Словник синонімів Вусика
обставати — -стаю, -стаєш, недок., обстати, -ану, -анеш, док. 1》 неперех., за ким – чим.Ставати на чий-небудь бік (у суперечці, боротьбі і т. ін.). || за кого – що і рідко без додатка. Заступатися за кого-небудь, захищати, боронити когось, щось. 2》 перев. док. Великий тлумачний словник сучасної мови
обставати — ОБСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., ОБСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. за ким – чим. Ставати на чий-небудь бік (у суперечці, боротьбі і т. ін.). За Ферідуном обставали всі, Бо всі зазнали муки од Зогака (А. Словник української мови у 20 томах
обставати — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що... Словник синонімів української мови
обставати — ОБСТАВА́ТИ, стаю́, стає́ш, недок., ОБСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док. 1. неперех., за ким-чим. Ставати на чий-небудь бік (у суперечці, боротьбі і т. ін.). За Ферідуном обставали всі, Бо всі зазнали муки од Зогака (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах