1. Універсальний словник-енциклопедія

одкровення

У християнстві спасенна, особова поява Бога людині; предметом о. є Бог, кульмінаційним пунктом чи повнею о. — Ісус Христос; о. здійснюється через події (дії) і слова Бога, внутрішньо пов'язані між собою; на Церкву покладено обов'язок дотримання, передавання й інтерпретування о.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одкровення — одкрове́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. одкровення — (Боже) пророцтво; (у момент прозріння) кн. осявання; (грішника) сповідь; (щось нове) відкриття; пор. НАДХНЕННЯ. Словник синонімів Караванського
  3. одкровення — -я, с., книжн., рел., заст. 1》 Раптове осягнення істини, доступне лише обранцям у момент містичного осявання, що, за християнськими догматами, йшло безпосередньо від Бога; об'явлення. 2》 Щось нове, досі не відоме, щойно відкрите, з'ясоване. 3》 Відверта розповідь; сповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одкровення — Відкриття, новина Словник чужослів Павло Штепа
  5. одкровення — ОДКРОВЕ́ННЯ, я, с., уроч. 1. Те, що несподівано відкриває істину, вносить ясність, розуміння. Кожен урок в музеї – як одкровення для юних сердець (з газ.); В якому одкровенні пізнає правду стомлена душа? (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. одкровення — ОДКРОВЕННЯ (об'явлення) (від грецьк. άποκάλνψιζ — розкриття, одкровення) — категорія теології та поняття релігійної свідомості, що означає акт та процес Божественного самовиявлення, розкриття Божественної істини. О. сприймається не розсудком, а серцем. Філософський енциклопедичний словник
  7. одкровення — ОДКРОВЕ́ННЯ, я, с., книжн., заст. 1. Раптове осягнення істини, доступне лише обранцям у момент містичного осявання, що, за християнськими догматами, нібито йшло безпосередньо від бога. Словник української мови в 11 томах