павільйон

1. невел., окремо стоячий будинок, переважно одноповерховий, споруджуваний у парках у XVI-XIX ст.; 2. окремо стояча будівля, що входить до складу архітектурного комплексу (напр., виставки, шпиталю); 3. частина або бічне крило будівлі (переважно палацової).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

павільйон — павільйо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
павільйон — [пав'іл'йон] -ну, м. (ў) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
павільйон — -у, ч. 1》 Невелика легка будівля з покриттям у саду, парку. || Легка споруда побутового або спеціального призначення. Торговий павільйон — пункт роздрібного продажу товарів. Великий тлумачний словник сучасної мови
павільйон — Виставня Словник чужослів Павло Штепа
павільйон — ПАВІЛЬЙО́Н, у, ч. 1. Невелика легка будівля з покриттям у саду, парку. Від брами до павільйону з музикою прибували все нові гурти людей (Леся Українка); Переліски, гроти, озера, павільйони і водограї – всю Софіївку – просто на голому місці... Словник української мови у 20 томах
павільйон — павільйо́н (франц. pavilion, від лат. раріlіо – намет) 1. Будівля полегшеного типу. 2. Споруда для виставочної експозиції. 3. Приміщення для кіно- і фотознімання. 4. Театральна декорація (на рамах). Словник іншомовних слів Мельничука
павільйон — Павільйо́н, -ну; -йо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
павільйон — ПАВІЛЬЙО́Н, у, ч. 1. Невелика легка будівля з покриттям у саду, парку. Від брами до павільйону з музикою прибували все нові гурти людей (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
павільйон — (фр. < лат. — палатка) 1. Невелика паркова будівля з компактним обсягом, призначена для відпочинку, розваг. У Новий час нерідко отримувала вигляд античного храму. Архітектура і монументальне мистецтво