1. Універсальний словник-енциклопедія

палеоліт

Давня кам'яна епоха, найдавніший етап кам'яної доби (епоха колотого каменю), який передував неолітові; перший науково підтверджений етап розвитку людської культури; охоплює період праісторії від часу, коли людина почала виготовляти знаряддя (бл. 4,5-4 млн. тому) до кінця епохи плейстоцену (на території Центр. Європи бл. 8300 до н.е.); п. поділяють на: ранній (бл. 4,5-4 млн. — бл. 120 тис. до н.е., олдувайська, давньоашельська, середньо-пізньоашельська епохи) — протолюдські особини виготовляють примітивні, грубі кам'яні та кремінні знаряддя (відщепи, чопери, чопінги, ручні рубила), перші житла, уміння використовувати вогонь; середній (бл. 120 тис. — бл. 40 тис. до н.е., мустьєрська епоха) — знаряддя у техніці левалуа (крем'яні відщепи, ретуш), ск., скребла, проколки, гостроконечники, розвиток технологій обробки кременю, з'являються елементи духовної культури (поховальний обряд); пізній (бл. 40 тис. — бл. 8300 до н.е., оріньякська, солютрейська, мадленська епохи) — поява нових технологій обробки кременю (віджимна ретуш), величезна різноманітність типів знарядь із локальними відмінностями традицій виробництва; розвиток обробки рогу й кістки, поява складних (із кількох компонентів) знарядь, винайдення списометалки; різноманітні типи житлового будівництва; численні об'єкти мистецтва — рисунки, малюнки, наскельні рельєфи, скульптурна пластика, оздоблення, орнаментика знарядь.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палеоліт — палеолі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. палеоліт — [палеиоул’іт] -ту, м. (ў) -т'і Орфоепічний словник української мови
  3. палеоліт — -у, ч., спец. Давній кам'яний вік; перший, найраніший період кам'яної доби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. палеоліт — Старокам'яна доба Словник чужослів Павло Штепа
  5. палеоліт — ПАЛЕОЛІ́Т, у, ч., спец. Давній кам'яний вік; перший, найраніший період кам'яної доби. Найдавніший період історії людства, що тривав кілька сот тисячоліть, має назву стародавнього кам'яного віку, або палеоліту (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. палеоліт — палеолі́т (від палео... і ...літ) давній кам’яний вік; найдавніший період людського суспільства. Характеризується поширенням примітивних знарядь праці з дерева, каменю і кістки, пануванням мисливства та збиральництва. За П. сформувався первіснообщинний лад. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. палеоліт — Палеолі́т, -ту; -лі́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. палеоліт — ПАЛЕОЛІ́Т, у, ч., спец. Давній кам’яний вік; перший, найраніший період кам’яної доби. Найдавніший період історії людства, що тривав кілька сот тисячоліть, має назву стародавнього кам’яного віку, або палеоліту (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 9). Словник української мови в 11 томах