1. Універсальний словник-енциклопедія

персоналізм

Напрямок у філософії XX ст., започаткований Е. Муньє, який проголошував пріоритет цінності людини, особи в суспільному житті (Ж. Марітен, Е. Жильсон, Ґ. Марсель, П. Тейяр де Шарден).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. персоналізм — персоналі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. персоналізм — -у, ч. Ідеалістичний напрям філософії, що вважає особу першоосновою буття, а світ – ієрархією осіб, що розглядаються як первинні реальності й найвищі духовні цінності, над якими панує верховна особа – Бог. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. персоналізм — ПЕРСОНАЛІ́ЗМ, у, ч., філос. Напрям сучасної філософії, що вважає особу першоосновою буття. Як писав О. Кульчицький, український персоналізм значно більше, аніж у Західній Європі, дбав про інтровертне заглиблення у внутрішній світ особистого переживання (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. персоналізм — персоналі́зм (від лат. persona – особа) релігійно-ідеалістична течія в сучасній буржуазній філософії, за якою світ є ієрархією «осіб» (персон), що розглядаються як первинні реальності й найвищі духовні цінності, над якими панує «верховна особа» – бог. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. персоналізм — ПЕРСОНАЛІЗМ (від лат. persona — особа, личина, маска) — напрям філософії друг. пол. XX ст., що визнає особистість первинною творчою реальністю і вищою цінністю буття. Вперше термін "П." був ужитий у 1799 р. Шляєрмахером. Філософський енциклопедичний словник
  6. персоналізм — ПЕРСОНАЛІ́ЗМ, у, ч., філос. Реакційний ідеалістичний напрям сучасної буржуазної філософії, що вважає особу першоосновою буття. Словник української мови в 11 томах