підскарбій
1. у давній Польщі урядовець, що відав скарбницею, з XVI ст. член сенату; з 1569 окремі вел. коронний п. і вел. литовський п.; 2. у Гетьманщині середини XVII-XVIII ст. генеральний п. — член генеральної старшини, який відав скарбницею Війська Запорозького.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підскарбій — підска́рбій іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- підскарбій — -я, ч., іст. Скарбник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підскарбій — ПІДСКА́РБІЙ, я, ч., заст. Скарбник. В руках магнатів були вищі державні посади: гетьмана великого – головнокомандуючого під час війни, підскарбія земського, який відав державною казною, та ін (з наук. літ.). (1) Генера́льний підска́рбій, іст. Словник української мови у 20 томах
- підскарбій — Казначей Словник застарілих та маловживаних слів
- підскарбій — ПІДСКА́РБІЙ, я, ч., заст. Скарбник. В руках магнатів були вищі державні посади: гетьмана великого — головнокомандуючого під час війни, підскарбія земського, який відав державною казною, та ін. (Іст. УРСР, І, 1953, 154). Словник української мови в 11 томах
- підскарбій — Підскарбій, -бія м. Казначей, казнохранитель. Словник української мови Грінченка