1. Словник української мови у 20 томах

підскарбій

ПІДСКА́РБІЙ, я, ч., заст.

Скарбник.

В руках магнатів були вищі державні посади: гетьмана великого – головнокомандуючого під час війни, підскарбія земського, який відав державною казною, та ін (з наук. літ.).

(1) Генера́льний підска́рбій, іст.:

а) в Україні XVII–XVIII ст. – особа, яка належала до генеральної старшини і відала фінансами козацького війська;

б) в Україні в XVII–XVIII ст. – член генеральної старшини; особа, яка завідувала державним скарбом і фінансами гетьманської держави.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підскарбій — підска́рбій іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. підскарбій — -я, ч., іст. Скарбник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підскарбій — Казначей Словник застарілих та маловживаних слів
  4. підскарбій — 1. у давній Польщі урядовець, що відав скарбницею, з XVI ст. член сенату; з 1569 окремі вел. коронний п. і вел. литовський п.; 2. у Гетьманщині середини XVII-XVIII ст. генеральний п. — член генеральної старшини, який відав скарбницею Війська Запорозького. Універсальний словник-енциклопедія
  5. підскарбій — ПІДСКА́РБІЙ, я, ч., заст. Скарбник. В руках магнатів були вищі державні посади: гетьмана великого — головнокомандуючого під час війни, підскарбія земського, який відав державною казною, та ін. (Іст. УРСР, І, 1953, 154). Словник української мови в 11 томах
  6. підскарбій — Підскарбій, -бія м. Казначей, казнохранитель. Словник української мови Грінченка