1. Універсальний словник-енциклопедія

пінакотека

У стародавньому світі картинна галерея; найстаріша п. відома з V ст. до н.е. у пн. крилі Пропілеїв на Афінському акрополі; від III ст. до н.е. функції п. виконували переважно храми; перші приватні п. створювали правителі (Птолемей III Евергет у Александрії) чи визначні державні діячі (Арат у Сикіоні); термін п. зберігся у назвах деяких європ. картинних галерей (Мюнхенська П.).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пінакотека — пінакоте́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пінакотека — -и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пінакотека — ПІНАКОТЕ́КА, и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея. Словник української мови у 20 томах
  4. пінакотека — пінакоте́ка (грец. πινακοθήκη, від πίναξ – картина і θήκη – сховище) 1. У Стародавній Греції сховище творів живопису. 2. Назва деяких сучасних західноєвропейських картинних галерей. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. пінакотека — ПІНАКОТЕ́КА, и, ж. Сховище творів живопису; картинна галерея. Словник української мови в 11 томах
  6. пінакотека — (фр. < грец. — картин сховище) Приміщення для збереження творів живопису в античні часи (порівн. іконотека, бібліотека, гліптотека, лапідарій). Назву П. тримали деякі картинні галереї у новітні часи, зокрема художній музей у Мюнхені. Архітектура і монументальне мистецтво