1. Універсальний словник-енциклопедія

русини

1. також русь, руси, русичі — назва слов'янського населення давньої Русі, передовсім Середнього Подніпров'я, з X/XI ст. (русин — однина від збірної назви русь); 2. спільна назва українців і білорусів до XVII/XVIII ст.; 3. назва східнослов'янського населення Галичини, Буковини й Закарпаття, витіснена етнонімом українці наприкінці XIX — у 30-40-х ХХ ст.; збереглася подекуди в Закарпатті, Сх. Словаччині, Югославії (Бачка), діаспорі США і Канади (також руснаки).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. русини — РУСИНИ – РУСИЧІ Русини, -ів, мн. Давня назва українського населення Буковини, Галичини та Закарпатської України. Русичі, мн. 1. Народонаселення Стародавньої Русі. 2. Те саме, що русини. Літературне слововживання
  2. русини — -ів, мн. (одн. русин, -а, ч.; русинка, -и, ж.). Стара назва українського населення Буковини, Галичини, Закарпатської України, Словаччини і Воєводини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. русини — РУСИ́НИ, ів, мн. (одн. руси́н, а, ч.; руси́нка, и, ж.). 1. Стара назва українського населення Буковини, Галичини та Закарпатської України. Українці західних регіонів називали (а подекуди й досі називають) себе русинами (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. русини — РУ́СИ́НИ, ів, мн. (одн. ру́си́н, а, ч.; руси́нка, и, ж.). Стара назва українського населення Буковини, Галичини та Закарпатської України. Словник української мови в 11 томах