трагізм

Естетична категорія, що відображає нерозв'язний конфлікт між прагненнями особи та зовнішніми силами (фатум, божественне провидіння, закони природи і т.ін.) або між різними прагненнями та схильностями тієї ж особи, який закінчується поразкою або смертю героя; т. показує необхідність вибору між почуттями та обов'язком (напр., між честю та коханням); становить основу трагедії.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

трагізм — трагі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
трагізм — [траг’ізм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
трагізм — трагі́зм (від грец. τραγικός – трагічний) 1. Безвихідь, трагічне становище. 2. Трагічна основа художнього твору. Словник іншомовних слів Мельничука
трагізм — ТРАГІ́ЗМ, у, ч. 1. Трагічний елемент у драматичному, музичному творі, а також у виконанні такого твору. Завдання театру – виховати свого глядача так, щоб він розумів .. всі ті моменти, коли комізм уже стикається з трагізмом (з мемуарної літ. Словник української мови у 20 томах
трагізм — -у, ч. 1》 Трагічний елемент у драматичному, музичному творі, а також у виконанні такого твору. || Трагічний елемент у таланті актора. 2》 кого, чого, в чому. Трагічний, надто важкий стан кого-, чого-небудь; жахливість, безвихідність. || Похмура безнадійність, приреченість. Великий тлумачний словник сучасної мови
трагізм — ТРАГІ́ЗМ (кого, чого, в чому — надто важкий стан когось, чогось), ТРАГЕ́ДІЯ. Робітники зупинились: їм стало жаль молдувана. Господарське серце зрозуміло весь трагізм ситуації (М. Коцюбинський); Чим більше дивлюсь я на Київ, тим більше бачу, яку страшну трагедію пережив він (О. Довженко). Словник синонімів української мови
трагізм — Трагі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
трагізм — ТРАГІ́ЗМ, у, ч. 1. Трагічний елемент у драматичному, музичному творі, а також у виконанні такого твору. Завдання театру — виховати свого глядача так, щоб він розумів.. Словник української мови в 11 томах