1. Словник української мови в 11 томах

трагізм

ТРАГІ́ЗМ, у, ч.

1. Трагічний елемент у драматичному, музичному творі, а також у виконанні такого твору.

Завдання театру — виховати свого глядача так, щоб він розумів.. всі ті моменти, коли комізм уже стикається з трагізмом (Думки про театр, 1955, 85);

— Ні, Грицька ти не вдереш… То дуже трудна роль… Там трагізму з драматизмом багато… Тобі більше Потап підходить… (Вишня, І, 1956, 242);

// Трагічний елемент у таланті актора.

2. кого, чого, в чому. Трагічний, надто важкий стан кого-, чого-небудь; жахливість, безвихідність.

Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного (Коцюб., III, 1956, 41);

Стефаник малює сільський пролетаріат або стан, близький до повної пролетарізації, що найбільше, як видно, займав молодого письмовця трагізмом свого становища (Л. Укр., VIII, 1965, 260);

У своїх творах Сковорода відбив увесь трагізм життя тодішньої України, увесь трагізм покріпаченого люду (Тич., III, 1957, 103);

В пожарищах, у смертях людських, у трагізмі нерівної боротьби поставала перед ними країна з Клавиних розповідей (Гончар, Людина.., 1960, 59);

У долях Шевченка, Руданського, Свидницького, Федьковича, Манжури, Лесі Українки, Тесленка було багато гіркоти й справжнього трагізму (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 55);

// Похмура безнадійність, приреченість.

Безвихідний трагізм — головний настрій, що панує в циклі віршів [П. Тичини] «Скорбна мати» (Поезія.., 1956, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трагізм — трагі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. трагізм — [траг’ізм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. трагізм — трагі́зм (від грец. τραγικός – трагічний) 1. Безвихідь, трагічне становище. 2. Трагічна основа художнього твору. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. трагізм — ТРАГІ́ЗМ, у, ч. 1. Трагічний елемент у драматичному, музичному творі, а також у виконанні такого твору. Завдання театру – виховати свого глядача так, щоб він розумів .. всі ті моменти, коли комізм уже стикається з трагізмом (з мемуарної літ. Словник української мови у 20 томах
  5. трагізм — -у, ч. 1》 Трагічний елемент у драматичному, музичному творі, а також у виконанні такого твору. || Трагічний елемент у таланті актора. 2》 кого, чого, в чому. Трагічний, надто важкий стан кого-, чого-небудь; жахливість, безвихідність. || Похмура безнадійність, приреченість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. трагізм — Естетична категорія, що відображає нерозв'язний конфлікт між прагненнями особи та зовнішніми силами (фатум, божественне провидіння, закони природи і т.ін. Універсальний словник-енциклопедія
  7. трагізм — ТРАГІ́ЗМ (кого, чого, в чому — надто важкий стан когось, чогось), ТРАГЕ́ДІЯ. Робітники зупинились: їм стало жаль молдувана. Господарське серце зрозуміло весь трагізм ситуації (М. Коцюбинський); Чим більше дивлюсь я на Київ, тим більше бачу, яку страшну трагедію пережив він (О. Довженко). Словник синонімів української мови
  8. трагізм — Трагі́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)