трагік

ТРА́ГІК, а, ч. Актор, що виконує провідні ролі в трагедіях.

Коротким помахом трагік відкинув кучму волосся з високого чола (Смолич, Театр.., 1946, 61);

Катенька вдруге вже переказувала трагікові все, що знала про Шевченкове гірке та героїчне життя (Ільч., Серце жде, 1939, 302).

2. Автор трагедій.

В голові слова зринали в нас, тисячолітні слова грецького трагіка Есхіла: «Ми в Скіфії, ми на краю землі, дійшли пустель ми непрохідних» (Тич., III, 1957, 39);

Захоплюючись правдивістю зображення і глибоким реалізмом п’єс англійського трагіка [В. Шекспіра], Шевченко вважав їх взірцем майстерності, критерієм художньої правди (Літ. Укр., 27.V 1964, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трагік — тра́гік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. трагік — тра́гік (від грец. τραγικός – трагічний) актор, що виконує трагедійні ролі. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. трагік — ТРА́ГІК, а, ч. 1. Актор, що виконує провідні ролі в трагедіях. Коротким помахом трагік відкинув кучму волосся з високого чола (Ю. Смолич); Катенька вдруге вже переказувала трагікові все, що знала про Шевченкове гірке та героїчне життя (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  4. трагік — -а, ч. 1》 Актор, що виконує провідні ролі в трагедіях. 2》 Автор трагедій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. трагік — Тра́гік, -ка; -гіки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)