1. Універсальний словник-енциклопедія

хижацтво

Одна з форм співіснування 2 видів тварин, з яких один (жертва) є джерелом харчування для іншого (хижака); хижаки для нападу, а жертви для оборони використовують найрізноманітніші засоби (нюх, силу, швидкість, зуби, кігті).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хижацтво — хижа́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хижацтво — ХИЖА́ЦТВО, а, с. 1. Інстинкт, поведінка, спосіб життя хижака (у 1 знач.). 2. перен. Характер дій, учинки, властиві хижакові (у 2 знач.); насильство, експлуатація, кровожерливість. Словник української мови у 20 томах
  3. хижацтво — -а, с. 1》 Інстинкт, поведінка, спосіб життя хижака (у 1 знач.). 2》 перен. Характер дій, учинки, властиві хижакові (у 2 знач.); насильство, експлуатація. 3》 перен. Згубне ведення господарства, грабіжницьке використання чого-небудь. 4》 рідко. Збірн. до хижак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хижацтво — Хижа́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хижацтво — ХИЖА́ЦТВО, а, с. 1. Інстинкт, поведінка, спосіб життя хижака (у 1 знач.). 2. перен. Характер дій, учинки, властиві хижакові (у 2 знач.); насильство, експлуатація. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. хижацтво — Хижацтво, -ва с. Хищничество. К. XII. 87, 73. Словник української мови Грінченка