хижацтво
ХИЖА́ЦТВО, а, с.
1. Інстинкт, поведінка, спосіб життя хижака (у 1 знач.).
2. перен. Характер дій, учинки, властиві хижакові (у 2 знач.); насильство, експлуатація.
Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута (Коцюб., III, 1956, 38);
Драматург [В. І. Немирович-Данченко] виступає проти церкви, викриваючи хижацтво, брехливість і ханжество її служителів (Рад. літ-во, 11, 1965, 67).
3. перен. Згубне ведення господарства, грабіжницьке використання чого-небудь.
— Але ж це хижацтво: добувати добро в глибині і псувати те, що на поверхні землі (Цюпа, Краяни, 1971, 59).
4. рідко. Збірн. до хижа́к.
[Неофіт-раб:] Жадаю віри в ту святую силу, що розум просвітить у найтемніших, і всіх людей збере в громаду вільну без пастиря, дозорця і без пана, а не в отару з пастухом свавільним, та з лютими собаками, тремтячу від голосу вовків, левів, шакалів, гієн, лисиць і всякого хижацтва (Л. Укр., II, 1951, 238).
Значення в інших словниках
- хижацтво — хижа́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- хижацтво — ХИЖА́ЦТВО, а, с. 1. Інстинкт, поведінка, спосіб життя хижака (у 1 знач.). 2. перен. Характер дій, учинки, властиві хижакові (у 2 знач.); насильство, експлуатація, кровожерливість. Словник української мови у 20 томах
- хижацтво — -а, с. 1》 Інстинкт, поведінка, спосіб життя хижака (у 1 знач.). 2》 перен. Характер дій, учинки, властиві хижакові (у 2 знач.); насильство, експлуатація. 3》 перен. Згубне ведення господарства, грабіжницьке використання чого-небудь. 4》 рідко. Збірн. до хижак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хижацтво — Одна з форм співіснування 2 видів тварин, з яких один (жертва) є джерелом харчування для іншого (хижака); хижаки для нападу, а жертви для оборони використовують найрізноманітніші засоби (нюх, силу, швидкість, зуби, кігті). Універсальний словник-енциклопедія
- хижацтво — Хижа́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хижацтво — Хижацтво, -ва с. Хищничество. К. XII. 87, 73. Словник української мови Грінченка