хижак

ХИЖА́К, а́, ч.

1. Хижа тварина, хижий звір.

— Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків та інших хижаків (Фр., IV, 1950, 120);

Служба боротьби з акулами на узбережжі Австралії веде постійний нагляд за хижаками моря, намагаючись тримати їх на відстані від багатолюдних пляжів (Веч. Київ, 8.I 1969, 3);

Шуліка полетів далі, несподівано шугонув униз, черкнув води, і в гострих кігтях хижака повисла надійно затиснена жаба (Шиян, Баланда, 1957, 73);

Справжні ящірки є спритними хижаками. Вони полюють на різних комах, дощових червів, павуків, а також на дрібних хребетних (зокрема на менших за себе ящірок) (Визначник земноводних.., 1955, 97);

// мн. хижаки́, і́в. Родина жуків, які поїдають дрібних комах та личинок;

// перен., розм. Літак, пілот, який здійснює розбійницькі нальоти на мирну країну; стерв’ятник.

Не доходячи до села, де розташувався полк, він почув виття літаків і побачив, як чотири хижаки атакували село (Багмут, Опов., 1959, 69);

Люди з острахом позирають на обрій: чи не підкрадаються хижаки з чорними хрестами (Тют., Вир, 1964, 332).

Чотирино́гий хижа́к — хижий звір.

Почувши вперше тривожні сигнали — кра, кра! — я подумав: чи не підкрадається ласий чотириногий хижак? (Ковінька, Кутя.., 1960, 28).

2. перен. Той, хто наживається, збагачується за рахунок грабежу або експлуатації кого-небудь.

Франко виставляє перед читачем цілу портретну галірею таких хижаків — з залізною волею, з звірячими кровожадними [кровожерними] інстинктами, сухих, упертих і безсердечних (Коцюб., III, 1956, 38);

— Уявіть собі, ось кінчиться війна… Очевидно, імперіалістичні хижаки знову візьмуться за своє… Знову розгорнеться боротьба між суперниками, між конкурентами (Гончар, III, 1959, 428);

// Держава, суспільство і т. ін., де панує політика грабежу й насильства.

Версальський мир довів навіть дурням і сліпим, навіть безлічі короткозорих людей, що Антанта була й залишилася таким же кривавим і брудним імперіалістським хижаком, як і Німеччина (Ленін, 39, 1973, 88);

Імперіалізм — цей кривавий, небезпечний хижак — вдається до всіляких підступних дій, не зупиняючись перед найжахливішими злочинами, щоб загальмувати революційний процес і перешкодити народам іти вперед по шляху прогресу (Ком. Укр., 10, 1968, 12).

3. перен. Той, хто по-грабіжницькому веде господарство, користується засобами, які виснажують природні багатства, займається незаконним полюванням, недо-зволеною рибною ловлею тощо.

Слідом за хижаками-лісопромисловцями йшли магнати випасного тваринництва (Рад. Укр., 20.I 1971, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хижак — хижа́к 1 іменник чоловічого роду, істота хижа́к 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. хижак — Хижий звір <�тварина>, (що живиться надлом) шакал, (хто) П. визискувач, кровопивець, кровожер, п. акула, яструб Словник синонімів Караванського
  3. хижак — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. хижак — [хиежак] -ака, м. (на) -аку/-аков'і, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  5. хижак — ХИЖА́К, а́, ч. 1. Хижа тварина, хижий звір. – Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків та інших хижаків (І. Франко); Служба боротьби з акулами на узбережжі Австралії веде постійний нагляд за хижаками моря... Словник української мови у 20 томах
  6. хижак — -а, ч. 1》 Хижа тварина, хижий звір. || мн. хижаки, -ів. Родина жуків, які поїдають дрібних комах і личинок. || перен., розм. Літак, пілот, який здійснює розбійницькі нальоти на мирну країну; стерв'ятник. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хижак — ЕКСПЛУАТА́ТОР (той, хто привласнює продукти чужої праці), ВИЗИ́СКУВАЧ, ХИЖА́К, КРОВОПИ́ВЕЦЬ розм., КРОВОПИ́ВЦЯ розм., КРОВОЖЕ́Р розм., СПРУТ розм., ПАРАЗИ́Т розм., П'Я́ВКА розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ШКУРОДЕ́Р розм., ШКУРОЛУ́П розм., ЖИВОЇ́Д розм. Словник синонімів української мови
  8. хижак — Хижа́к, -ка́; -жаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хижак — Хижак, -ка м. Хищникъ. К. ПС. 6. Настигає хижаків у полі. К. МБ. 265. Хижаки добро його розносять. К. Іов. 11. Словник української мови Грінченка