хижак

ХИЖА́К, а́, ч.

1. Хижа тварина, хижий звір.

– Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків та інших хижаків (І. Франко);

Служба боротьби з акулами на узбережжі Австралії веде постійний нагляд за хижаками моря, намагаючись тримати їх на відстані від багатолюдних пляжів (з газ.);

Шуліка полетів далі, несподівано шугонув униз, черкнув води, і в гострих кігтях хижака повисла надійно затиснена жаба (А. Шиян);

Справжні ящірки є спритними хижаками. Вони полюють на різних комах, дощових червів, павуків, а також на дрібних хребетних (зокрема на менших за себе ящірок) (з наук. літ.);

// мн. хижаки́, кі́в. Родина жуків, які поїдають дрібних комах та личинок.;

// перен., розм. Літак, пілот, який здійснює розбійницькі нальоти на мирну країну; стерв'ятник.

Не доходячи до села, де розташувався полк, він почув виття літаків і побачив, як чотири хижаки атакували село (І. Багмут);

Люди з острахом позирають на обрій: чи не підкрадаються хижаки з чорними хрестами (Григорій Тютюнник).

2. перен. Той, хто наживається, збагачується за рахунок грабежу або експлуатації кого-небудь.

Франко виставляє перед читачем цілу портретну галірею таких хижаків – з залізною волею, з звірячими кровожадними [кровожерними] інстинктами, сухих, упертих і безсердечних (М. Коцюбинський);

Пливуть золоті річки і спадають в кишеню тим, хто сам не робить, всяким хижакам (М. Коцюбинський);

// Держава, суспільство і т. ін., де панує політика грабежу й насильства.

Імперіалістичні хижаки.

3. перен. Той, хто по-грабіжницькому веде господарство, користується засобами, які виснажують природні багатства, займається незаконним полюванням, недозволеною рибною ловлею тощо.

Слідом за хижаками-лісопромисловцями йшли магнати випасного тваринництва (з газ.).

△ (1) Чотирино́гий хижа́к – хижий звір.

Почувши вперше тривожні сигнали – кра, кра! – я подумав: чи не підкрадається ласий чотириногий хижак? (О. Ковінька).