1. Словник української мови у 20 томах

хижа

ХИ́ЖА, і, ж., розм.

1. Те саме, що комо́ра 1, 2.

Христя вийшла до хижі, незабаром унесла пляшку з горілкою, поставила на столі, й сама сіла (Панас Мирний);

Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі. Нарешті зняла [Маланка] та винесла в хижу (М. Коцюбинський);

Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (А. Головко).

2. Те саме, що ха́та 1; невелика убога хата; халупа, буда, цюпа.

– При березі, при Дунаю, Там я свою хижу маю (з народної пісні);

Бувало вигляне [Катруся] із хижі, Як тая квіточка з роси, Як теє сонечко з-за хмари. Ввесь похолону, неживий Стою, бувало (Т. Шевченко);

За останні двадцять років ніхто в ці гори, аж до його хижі, так високо не заходив... (О. Ільченко);

Крита була хижа не залізом, як усі, навіть найбідніші будиночки міської околиці, а ґонтом – замшілим, зеленим (Ю. Смолич);

Вони знають, куди прийшли і для чого. Не якусь там хижу ліпити з глини, а найкрасивіші будинки мурувати з цегли на нашому Хрещатику (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хижа — хи́жа іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хижа — (коло хати) КОМОРА, П. убога хата, ХАЛУПА, (собача) халабуда, будка, хижка Словник синонімів Караванського
  3. хижа — див. комора; прибудова; халабуда Словник синонімів Вусика
  4. хижа — -і, ж., розм. 1》 Те саме, що комора 1), 2). 2》 Те саме, що хата 1); невелика убога хата; халупа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хижа — КОМО́РА (будівля, приміщення для зберігання зерна, продуктів харчування, хатніх речей тощо), ХИ́ЖА розм., СИ́ПАНЕЦЬ діал., ШПИХЛІ́Р діал., СПІЖА́РНЯ заст., діал., ШАФА́РНЯ діал. Словник синонімів української мови
  6. хижа — Хи́жа, -жі, -жі, -жею; хи́жі, хиж Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хижа — ХИ́ЖА, і, ж., розм. 1. Те саме, що комо́ра 1, 2. Христя вийшла до хижі, незабаром унесла пляшку з горілкою, поставила на столі, й сама сіла (Мирний, II, 1954, 170); Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі. Словник української мови в 11 томах
  8. хижа — 1. Приміщення хати, яке мало підсобне господарське призначення. Відгороджувалось від сіней невеликою перегородкою, яка могла доходити до стелі і тоді Х. використовувалась як комора або для спання влітку. Якщо... Архітектура і монументальне мистецтво
  9. хижа — Хижа, -жі ж. 1) Кдѣть, чуланъ, кладовая. Вас. 195. Чуб. VII. 388. На улицю не піду і дома не всижу; хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Мет. 116. Лагодила баба хижу: то тільки кішки лазили, а то вже й собаки стали лазити. Ном. № 7580. 2) = хата. Словник української мови Грінченка