хлор

Сl, хіміч. елемент з атомним числом 17; отруйний газ жовто-зеленого кольору; подразнює слизові оболонки; хіміч. дуже активний, сильний окисник, реагує майже з усіма елементами; найважливіші сполуки: хлориди, хлороводень, хлорні кислоти та їх солі — хлорати; міститься (у вигляді сполук) в земній корі, морській воді, живих організмах; застосовують для відбілювання, дезінфекції, виробництва соляної кислоти; відкритий 1774 Шілі.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлор — хлор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хлор — ХЛОР, у, ч. Жовтувато-зелений отруйний газ з різким задушливим запахом, що використовується для синтезу хлорорганічних сполук, хлорування води, вибілювання тканин, паперу, виробництва соляної кислоти тощо. Словник української мови у 20 томах
  3. хлор — -у, ч. Cl. Хімічний елемент, галоген. Поширений у природі. Проста речовина – жовто-зелений отруйний задушливий газ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хлор — (від грец. χλωρός – жовто-зелений) хімічний елемент, символ Cl, ат. н. 17; належить до галогенів, жовтувато-зелений газ з різким задушливим запахом, отруйний. Використовують у виробництві барвників, лікарських та інших речовин, для вибілювання тканин, паперу, дезинфекції тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. хлор — Хлор, -ру, -рові (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хлор — ХЛОР, у, ч. Жовтувато-зелений отруйний газ з різким задушливим запахом, що використовується для синтезу хлорорганічних сполук, хлорування води, вибілювання тканин, паперу, виробництва соляної кислоти тощо. Словник української мови в 11 томах