1. Універсальний словник-енциклопедія

ялина

Хвойне дерево родини соснових конусоподібної форми; утворює бори в Карпатах (в горішній зоні), низинні ліси Пн.-Сх. Європи; голки короткі, гострі; шишки звисаючі, після дозрівання всі опадають; в культурі декоративні види; цінна деревина (напр., для виготовлення музичних інструментів); зі стовбура одержують живицю, з кори — дубильні речовини. ялина

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ялина — ЯЛИНА – ЯЛИЦЯ – СМЕРЕКА Ялина (Picea). Високе хвойне вічнозелене дерево родини соснових. Ялиця, -і, ор. -ею (Ahies). Високе вічнозелене дерево родини соснових з густою пірамідальною кроною, м’якою плескатою хвоєю і великими шишками. Смерека. Місцева (західноукраїнська) назва ялини звичайної. Літературне слововживання
  2. ялина — ЗБ. ялинник, ялиновий ліс; (дерево) ялинка. Словник синонімів Караванського
  3. ялина — ЯЛИ́НА, и, ж. 1. Високе хвойне вічнозелене дерево родини соснових; смерека. Увійшли вони в лісний край. Перед ними й за ними стояли страшні бори сосни, ялини та осичини (Панас Мирний); Величні гори навколо поросли стрункими ялинами... Словник української мови у 20 томах
  4. ялина — яли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. ялина — -и, ж. 1》 Високе хвойне вічнозелене дерево родини соснових. || збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева. 2》 збірн. Ялиновий ліс, гай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ялина — ЯЛИ́ННИК (ялиновий ліс, гай), ЯЛИ́НА. З-за вершечків молодого ялинника висунувся місяць (В. Гжицький); Пастух дрімав у холодку в ялині (І. Франко). Словник синонімів української мови
  7. ялина — Яли́на, -ни, -ні; яли́ни, яли́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ялина — ЯЛИ́НА, и, ж. 1. Високе хвойне вічнозелене дерево родини соснових. Увійшли вони в лісний край. Перед ними й за ними стояли страшні бори сосни, ялини та осичини (Мирний, І, 1949, 219); Величні гори навколо поросли стрункими ялинами... Словник української мови в 11 томах
  9. ялина — Ялина, -ни ж. 1) Ель. ХС. VII. 435. Рудч. ЧП. 216. Ном. № 10113. Посадили над козаком явір та ялину. Шевч. 32. 2) ялина = ялинник. Угор. ум. ялинка, ялинонька. Як врізав дощ! Стояла збоку ялинка, сів я під нею. Драг. 187. Ой злетів пугач на ялиноньку. Рудч. Чп. 143. Словник української мови Грінченка