1. Універсальний словник-енциклопедія

іврит

Сучасна модифікація гебрайської мови, з групи семітських; держ. мова в Ізраїлі (поряд з араб.); кілька етапів розвитку: біблійна, класична мова (Старий Заповіт), мова релігійної практики та духовної й світської літератури високого стилю; XVIII-XIX ст. мова євр. просвітництва та художньої літератури; з 2-ої полов. XIX ст. мова повсякденного спілкування; кілька норм вимови, найпоширеніша — сефардська.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іврит — [іўрит] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  2. іврит — іври́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. іврит — • іврит - мова частини євреїв; офіц. мова Ізраїлю. Належить до ханаан. підгрупи семіт. групи афро-азійської (семіто-хаміт.) сім'ї мов (див. Семітські мови). І. — сучасний, оновлений варіант давньоевр. Українська літературна енциклопедія
  4. іврит — -у, ч. Державна мова Ізраїлю, що становить значною мірою оновлену стародавню єврейську (гебрайську) мову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. іврит — ІВРИ́Т, у, ч. Державна мова Ізраїлю, що становить дещо поновлену стародавню єврейську (гебрайську) мову. Словник української мови в 11 томах