іврит

ІВРИ́Т, у, ч. Державна мова Ізраїлю, що становить дещо поновлену стародавню єврейську (гебрайську) мову.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іврит — [іўрит] -ту, м. (на) -т'і Орфоепічний словник української мови
  2. іврит — іври́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. іврит — • іврит - мова частини євреїв; офіц. мова Ізраїлю. Належить до ханаан. підгрупи семіт. групи афро-азійської (семіто-хаміт.) сім'ї мов (див. Семітські мови). І. — сучасний, оновлений варіант давньоевр. Українська літературна енциклопедія
  4. іврит — -у, ч. Державна мова Ізраїлю, що становить значною мірою оновлену стародавню єврейську (гебрайську) мову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. іврит — Сучасна модифікація гебрайської мови, з групи семітських; держ. мова в Ізраїлі (поряд з араб.); кілька етапів розвитку: біблійна, класична мова (Старий Заповіт), мова релігійної практики та духовної й світської літератури високого стилю; XVIII-XIX ст. Універсальний словник-енциклопедія