ідилія
Одна з форм буколічної поезії, в якій прикрашено змальовується безтурботне й щасливе життя простих людей на лоні природи; у переносному сенсі безтурботне життя.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ідилія — Безтурботність, бездоганність, рай Словник чужослів Павло Штепа
- ідилія — іди́лія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ідилія — • ідилія (грец. ειδύλλιον — зображення, малюнок) - невеликий, частіше віршований, твір, у якому поетизується життя на лоні сільс. природи; в антич. поезії І. — одна з осн. форм буколіки. Українська літературна енциклопедія
- ідилія — -ї, ж. 1》 Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи. 2》 перев. ірон. Про близьке до природи, мирне, безтурботно-щасливе життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ідилія — іди́лія (від грец. είδύλλιον – малюнок, невеликий вірш-пісенька) 1. Одна з основних форм буколічної поезії – буколік. 2. Переносно – дружба, сімейне життя, що проходить без сварок, у згоді; безтурботне буття. Словник іншомовних слів Мельничука
- ідилія — Іди́лія, -лії, -лією; іди́лії, -лій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ідилія — ІДИ́ЛІЯ, ї, ж. 1. Невеликий поетичний твір, що зображує мирне, безтурботне життя селян на лоні природи. Це була не стільки ода, скільки ідилія, у якій вихвалялося життя сільського мешканця на лоні природи (Бор., Тв., 1957, 19); Він [Т. Словник української мови в 11 томах