Пішохід

Значення в інших словниках

1. пішохід — пішохі́д 1 іменник чоловічого роду, істота перехожий пішохі́д 2 іменник чоловічого роду тротуар арх. Орфографічний словник української мови
2. пішохід — Тротуар, хідник; Р. пішоходець. Словник синонімів Караванського
3. пішохід — I [п'ішоух’ід] -шохода, м. (на) -шоходов'і /-шоход'і, мн. -шоходие, -шоход'іў (перехожий) II [п'ішоух’ід] -шоходу, м. (на) -шоход'і, мн. -шоходие, -шоход'іў (тротуар) Орфоепічний словник української мови
4. пішохід — I -хода, ч. Той, хто йде пішки. II -ходу, ч., заст. Тротуар. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пішохід — Хідник, див. тротуар Словник чужослів Павло Штепа
6. пішохід — ПІШОХІ́Д¹, хо́да, ч. Той, хто йде пішки. Верхом полонини, стежкою .. ішли два пішоходи (І. Франко); Двірники мастили вапном дерева і обіччя тротуарів, щоб ночами видно було дорогу машинам і пішоходам (В. Кучер). ПІШОХІ́Д², хо́ду, ч., заст. Тротуар. Словник української мови у 20 томах
7. пішохід — ПІШОХІ́Д (той, хто йде пішки), ПІ́ШИЙ, ПІШОХО́ДЕЦЬ рідше, ПІШАНИ́ЦЯ діал., ПІ́ШИЙ- ПІШАНИ́ЦЯ (ПІ́ША- ПІШАНИ́ЦЯ) фольк.; ПЕРЕХО́ЖИЙ (той, хто йде пішки в якомусь напрямку повз когось, щось, через щось). Словник синонімів української мови
8. пішохід — ПІШОХІ́Д¹, хо́да, ч. Той, хто йде пішки. Верхом полонини, стежкою.. ішли два пішоходи (Фр., III, 1950, 16); Двірники мастили вапном дерева і обіччя тротуарів, щоб ночами видно було дорогу машинам і пішоходам (Кучер, Чорноморці, 1956, 35). Словник української мови в 11 томах
9. пішохід — Пішохід, -хо́ду м. Тротуаръ. Полт. и Харьк. г.г. У Харькові пішоходи з дощок, чи з каміню. Лебед. у. В городі... якісь пішоходи роблять, щоб в грязі добре, бач, було ходити пішки. Котл. Н. П. 386. Раз я вийшов в город, йду по пішоходу. Щог. В. 63. Словник української мови Грінченка