авто

Значення в інших словниках

1. авто — авто́ іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
2. авто — невідм., с. розм. Автомобіль. Авто повільно посувалося людними вулицями (М.Трублаїні). Літературне слововживання
3. авто — АВТО́, невідм., с., розм. Те саме, що автомобі́ль. По хвилі виповзло з мряки й підійшло величезне американське вантажне авто з халабудою. Американська п'ятитонка (І. Багряний); Два виконкомівські авто мчать нас Коростенем (Б. Словник української мови у 20 томах
4. авто — а́вто автомобіль (м, ср, ст): Ми йшли на якесь перехрестя. Мимо нас мчали авта. Авта, авта! Що сказали б наші батьки на таке видовище? Нині, як бачимо, для розмножування людей не досить звичайного воза, як це було колись. Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. авто — АВТОМОБІ́ЛЬ, АВТОМАШИ́НА, МАШИ́НА розм., АВТО́ розм., ЧОРТОПХА́ЙКА розм., жарт.; МОТО́Р розм. (перев. легковий). До театру під'їжджали автомобілем (Ірина Вільде); Незабаром підійшла автомашина з цеглою (М. Словник синонімів української мови
6. авто — Авто́, -та́, -то́ві, -то́м, в авті́; а́вта, авт і а́втів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. авто — АВТО́, невідм., с., розм. Те саме, що автомобі́ль. Назустріч з туману виринуло крите авто (Коз., Вибр., 1947, 42). Словник української мови в 11 томах