авто

а́вто автомобіль (м, ср, ст): Ми йшли на якесь перехрестя. Мимо нас мчали авта. Авта, авта! Що сказали б наші батьки на таке видовище? Нині, як бачимо, для розмножування людей не досить звичайного воза, як це було колись. Аж тепер я переконався, як мало було в нас техніки перед війною. Хоч, правда, був уже "Маслосоюз", і "Новий Час" Івана Тиктора, і фабрика кілків. А все ж таки ми одною ногою стояли в дев'ятнадцятому столітті, а другою ледве кивали двадцятому (Селепко)||самохід

тягарове автотягаровий

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. авто — Авто́, -та́, -то́ві, -то́м, в авті́; а́вта, авт і а́втів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. авто — АВТО́, невідм., с., розм. Те саме, що автомобі́ль. По хвилі виповзло з мряки й підійшло величезне американське вантажне авто з халабудою. Американська п'ятитонка (І. Багряний); Два виконкомівські авто мчать нас Коростенем (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. авто — АВТО́, невідм., с., розм. Те саме, що автомобі́ль. Назустріч з туману виринуло крите авто (Коз., Вибр., 1947, 42). Словник української мови в 11 томах
  4. авто — АВТОМОБІ́ЛЬ, АВТОМАШИ́НА, МАШИ́НА розм., АВТО́ розм., ЧОРТОПХА́ЙКА розм., жарт.; МОТО́Р розм. (перев. легковий). До театру під'їжджали автомобілем (Ірина Вільде); Незабаром підійшла автомашина з цеглою (М. Словник синонімів української мови
  5. авто — авто́ іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  6. авто — невідм., с., розм. Те саме, що автомобіль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. авто — невідм., с. розм. Автомобіль. Авто повільно посувалося людними вулицями (М.Трублаїні). Літературне слововживання