акредитив

акредити́в

-а, ч.

1》 Грошовий документ, що являє собою наказ однієї кредитної установи (банку, ощадкаси) іншій про виплату певної суми власникові документа.

2》 Іменний папір, який підтверджує право особи, на ім'я якої його виписано, отримати в банку вказану в ньому суму.

Авізований акредитив — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до авізуючого банку.

Безвідкличний акредитив — а) тверде зобов'язання банку-емітента протягом встановленого терміну зробити платежі; б) зобов'язання акцептувати чи купити переказні векселі.

Безвідкличний непідтверджений акредитив — форма акредитива, коли банк продавця тільки інформує його про відкриття акредитива, але не підтверджує його.

Безстроковий акредитив — безстрокове зобов'язання банку згідно з дорученням клієнта.

Відкличний акредитив — акредитив, який може бути змінений або відмінений банком-емітентом без попереднього повідомлення отримувача коштів.

Відкритий акредитив — акредитив, при якому покупець не має права його відкликати.

Гарантійний акредитив — акредитив, що його зазвичай використовують для забезпечення платежів або для підвищення кредитоспроможності клієнта.

Грошовий (циркулярний) акредитив — розпорядження банку на виплату власникові акредитива вказаної у ньому суми.

Документарний (товарний) акредитив — угода, відповідно до якої банк, що діє за дорученням клієнта, повинен протягом певного часу виплатити зазначену суму третій особі.

Акредитив із червоною смугою — акредитив, згідно з яким банк авансує експортера до відправки ним товарів.

Компенсаційний акредитив — форма розрахунків за експортно-імпортні операції.

Непереказний акредитив — акредитив, що його може використати лише бенефіціар, на користь якого цей акредитив відкрито.

Неподільний акредитив — акредитив, який передбачає, що повну суму експортерові буде сплачено після останньої часткової поставки.

Непокритий акредитив — акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності у платника коштів гарантується банком за рахунок банківського кредиту.

Підтверджений акредитив — форма акредитива, коли банк, де його відкрито, підтверджує свою відповідальність за платежі, передбачені акредитивом.

Переказний (трансферабельний) акредитив — акредитив, що забезпечує бенефіціарові право передавати акредитив третім особам.

Подільний акредитив — акредитив, який передбачає можливість виплати експортерові певних, визначених контрактом сум після кожної часткової поставки.

Покритий акредитив — акредитив, для оплати якого платник завчасно резервує в банку кошти на окремому рахунку.

Разовий акредитив — разове зобов'язання банку згідно з дорученням клієнта.

Револьверний акредитив — акредитив, за яким банк повинен після використання цього акредитива поновити його вартість до початкової суми.

Резервний акредитив — зобов'язання банку-емітента перед одержувачем-бенефіціаром.

Циркулярний акредитив — інструкція банку своїм агентам за кордоном оплачувати тратти клієнта до обумовленої максимальної суми.

Чистий акредитив — акредитив, який не вимагає надання документів і безпосередньо не пов'язаний з товарною поставкою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акредитив — АКРЕДИТИ́В, а, ч. Грошовий документ, що являє собою наказ однієї кредитної установи (банку, ощадкаси) іншій про виплату певної суми власникові документа. Перед від’їздом заскочила до каси, взяла кілька акредитивів (Ле, Вибр., 1939, 352). Словник української мови в 11 томах
  2. акредитив — АКРЕДИТИ́В, а, ч. Платіжний документ, за яким одна кредитна установа (банк, ощадкаса) дає розпорядження іншій про виплату певної суми пред'явникові документа. Перед від'їздом заскочила до каси, взяла кілька акредитивів (Іван Ле); – Що це таке?... Словник української мови у 20 томах
  3. акредитив — рос. аккредитив (латин. accreditivus — довірчий) — розрахунковий чи грошовий документ, який засвідчує право фізичної чи юридичної особи отримати у банківській установі зазначену в ньому суму. Eкономічна енциклопедія
  4. акредитив — акредити́в (франц. accreditif, від лат. accreditivus – довірчий) 1. Платіжний документ, за яким одна кредитна установа (банк, ощадна каса) дає розпорядження іншій згідно з заявкою клієнта і за його рахунок сплатити певну суму грошей пред’явникові. 2. Те саме, що й акредитивна грамота. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. акредитив — (англ. letter of credit) 1. розрахунковий або грошовий документ, виписаний (емітований) кредитною установою (емітентом) про те, що останній бере на себе зобов’язання з оплати витрат відповідно до прийнятих умов. Особа, на користь якої виписаний... Економічний словник
  6. акредитив — акредити́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови