бевзень

Значення в інших словниках

1. бевзень — бе́взень іменник чоловічого роду, істота лайл. Орфографічний словник української мови
2. бевзень — БЕ́ВЗЕНЬ, зня, ч., лайл. Вайло, йолоп, бовдур. – Бевзні! нікчемники!.. пеньки головаті!! – закричить на остатку [піщанам] Мирін та й затихне... (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
3. бевзень — див. дурний Словник синонімів Вусика
4. бевзень — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм. Словник синонімів української мови
5. бевзень — Бе́взень, бе́взня, -зневі, -зню! бе́взні, -знів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бевзень — БЕ́ВЗЕНЬ, зня, ч., лайл. Вайло, йолоп, бовдур. — Бевзні! нікчемники!.. пеньки головаті!! — закричить на остатку [піщанам] Мирін та й затихне… (Мирний, II, 1954, 86). Словник української мови в 11 томах
7. бевзень — Бевзень, -зня м. = бевзь. Бевзні! нікчемники! пеньки головаті! — закричить. Мир. ХРВ. 87. Словник української мови Грінченка