безголосо
безголо́со
Присл. до безголосий 1), 2).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безголосо — безголо́со прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- безголосо — БЕЗГОЛО́СО. Присл. до безголо́сий 1, 2. Зрубаєш дерево, воно з гуком упаде на землю, потрощить корчі, понівечить траву і – лежить безголосо (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
- безголосо — див. тихо Словник синонімів Вусика
- безголосо — БЕЗГОЛО́СО. Присл. до безголо́сий 1, 2. Словник української мови в 11 томах