1. Великий тлумачний словник сучасної мови

беззбройний

беззбро́йний

-а, -е.

1》 Який не має зброї; неозброєний.

2》 перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззбройний — беззбро́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. беззбройний — хохл. (безоружний) неузброений Словник чужослів Павло Штепа
  3. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не має зброї; неозброєний. Плаче беззбройний над братом-борцем так, наче в землю ховає живцем (Леся Українка); Я був беззбройний і поранений (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не має зброї), БЕЗОРУ́ЖНИЙ заст.; НЕОЗБРО́ЄНИЙ (про людину — який не має при собі зброї; про військо — який не встиг або не зміг озброїтися). Словник синонімів української мови
  5. беззбройний — Беззбро́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не має зброї; неозброєний. Плаче беззбройний над братом-борцем так, паче в землю ховає живцем (Л. Укр., І, 1951, 264); Я був беззбройний і поранений (Ю. Янов., І, 1954, 73). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  7. беззбройний — Беззбройний, -а, -е Безоружный. Желех. Словник української мови Грінченка