1. Словник української мови у 20 томах

беззбройний

БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е.

1. Який не має зброї; неозброєний.

Плаче беззбройний над братом-борцем так, наче в землю ховає живцем (Леся Українка);

Я був беззбройний і поранений (Ю. Яновський);

Легенди розповідають про козацьку відсіч ординцям, про боротьбу, в яку вступали навіть беззбройні жінки (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний.

Хіба що часом уночі десь вилазять, і то, мабуть, тільки для того, щоб потрошити беззбройних і безборонних людей (І. Багряний);

Вона відчувала себе беззбройною (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззбройний — беззбро́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. беззбройний — -а, -е. 1》 Який не має зброї; неозброєний. 2》 перен. Позбавлений засобів захисту від кого-, чого-небудь; беззахисний, безпорадний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. беззбройний — хохл. (безоружний) неузброений Словник чужослів Павло Штепа
  4. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не має зброї), БЕЗОРУ́ЖНИЙ заст.; НЕОЗБРО́ЄНИЙ (про людину — який не має при собі зброї; про військо — який не встиг або не зміг озброїтися). Словник синонімів української мови
  5. беззбройний — Беззбро́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. беззбройний — БЕЗЗБРО́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не має зброї; неозброєний. Плаче беззбройний над братом-борцем так, паче в землю ховає живцем (Л. Укр., І, 1951, 264); Я був беззбройний і поранений (Ю. Янов., І, 1954, 73). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  7. беззбройний — Беззбройний, -а, -е Безоружный. Желех. Словник української мови Грінченка