белькотун
белькоту́н
-а, ч., розм.
Той, хто багато говорить, белькотить.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- белькотун — белькоту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- белькотун — БЕЛЬКОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить. [Андрій:] Белькотун ти та й більш нічого! Старий чоловік, а таке варняка! (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
- белькотун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- белькотун — БЕЛЬКОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить. [Андрій:] Белькотун ти та й більш нічого! Старий чоловік, а таке варняка! (Кроп., III, 1959, 145). Словник української мови в 11 томах
- белькотун — Белькотун, -на м. Лепетунъ, болтунъ. Словник української мови Грінченка