1. Орфографічний словник української мови

белькотун

белькоту́н

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. белькотун — -а, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. белькотун — БЕЛЬКОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить. [Андрій:] Белькотун ти та й більш нічого! Старий чоловік, а таке варняка! (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  3. белькотун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  4. белькотун — БЕЛЬКОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить. [Андрій:] Белькотун ти та й більш нічого! Старий чоловік, а таке варняка! (Кроп., III, 1959, 145). Словник української мови в 11 томах
  5. белькотун — Белькотун, -на м. Лепетунъ, болтунъ. Словник української мови Грінченка