блазень

бла́зень

-зня, ч.

1》 заст. Особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін.

2》 Комедійний персонаж у старовинних виставах.

3》 перен., зневажл. Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря.

4》 лайл. Дурень, телепень.

5》 діал. Молокосос, малюк.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блазень — бла́зень іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. блазень — Паяц, фіґляр, кльовн, сов. клоун, з. мартопляс, ев. комік, а. АРЛЕКІН; блазня. Словник синонімів Караванського
  3. блазень — [блазеин'] -з(‘)н'а, ор. -знеим, м. (на) -знеив'і/-з(‘)н'у, мн. -з(‘)н'і, -з(‘)н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. блазень — БЛА́ЗЕНЬ, зня, ч. 1. заст. Особа при дворі монарха або вельможного пана, яка розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. Перед анархом стояла якась фільма [картина] з дитячих літ, на якій він бачив королівського блазня (М. Словник української мови у 20 томах
  5. блазень — див. дурний; підлабузник; штукар Словник синонімів Вусика
  6. блазень — ко́рчити (з се́бе) ду́рня (ду́рника, бла́зня і т. ін.). Робити вигляд, що нічого не розумієш, не знаєш. Хлопчина дивиться в небо, усміхається й не поспішає... “Та що ти дурника з себе корчиш? До сховища!” — гукає йому під саме вухо редактор (Т. Фразеологічний словник української мови
  7. блазень — БЛА́ЗЕНЬ заст. (особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей), БЛАЗНЮ́К розм., КЛО́УН рідше. Словник синонімів української мови
  8. блазень — Бла́зень, -зня, -зневі, -знем, -зню! бла́зні, бла́знів, -зням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. блазень — БЛА́ЗЕНЬ, зня, ч. 1. заст. Особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. Султан обдаровує блазнів, німих, карлів, євнухів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 342). Словник української мови в 11 томах
  10. блазень — Блазень, -зня м. 1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шутъ. ум. блазник. Вх. Лем. 392. Словник української мови Грінченка