блисконути

Значення в інших словниках

1. блисконути — блискону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. блисконути — БЛИСКОНУ́ТИ, не́, док., однокр. Підсил. до бли́снути 1. Уста стиснув [Чайченко] і голову підняв гордо, і очі блисконули... (Марко Вовчок); // безос. Саме в цю мить із темряви блисконуло ясним огнем, потім ударило, і важкий гугот струсонув шахту (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
3. блисконути — див. блищати Словник синонімів Вусика
4. блисконути — БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил. Словник синонімів української мови
5. блисконути — БЛИСКОНУ́ТИ, не́, док., однокр. Підсил. до бли́снути 1. Уста стиснув [Чайченко] і голову підняв гордо, і очі блисконули… (Вовчок, І, 1955, 204); // безос. Саме в цю мить із темряви блисконуло ясним огнем, потім ударило, і важкий гугот струсонув шахту (Гр., Без хліба, 1958, 149). Словник української мови в 11 томах
6. блисконути — Блискону́ти, -ну́, -не́ш гл. Сверкнуть сильно. Грім як грякне, а блискавка як блисконе! Полт. Як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледві дишемо. МВ. ІІ. 76. Словник української мови Грінченка