блиснути

Значення в інших словниках

1. блиснути — бли́снути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. блиснути — БЛИ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. тільки 3 ос. Однокр. до бли́скати і блища́ти. – Де лісок? .. – Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку (Г. Квітка-Основ'яненко); Зненацька помітив, як десь далеко-далеко .. тричі поспіль блиснула блискавка (І. Словник української мови у 20 томах
3. блиснути — бли́снути очи́ма (о́ком) на кого—що. Глянути на кого-небудь з певним виразом (злості, докору, радості). Маланка сховала руки під хвартухом і злісно блиснула очима.— Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Фразеологічний словник української мови
4. блиснути — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
5. блиснути — Бли́снути, -ну, -неш, -не; бли́сни, -ніть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. блиснути — БЛИ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. тільки 3 ос. Однокр. до бли́скати і блища́ти. — Де лісок? .. — Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку (Кв.-Осн., II, 1956, 412); Софія ще раз дивиться в дзеркало, очиці блиснули вогнем утіхи (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
7. блиснути — Блиснути, -ну, -неш гл. 1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі. Чуб. ІІI. 277. Блисне булавою — море закипить. Шевч. Танцюючи, блиснула оком на Антося, — ще й так любенько. Св. Л. 205. лиш блиснув та й уже го нема. Словник української мови Грінченка