блиснути

бли́снути очи́ма (о́ком) на кого—що. Глянути на кого-небудь з певним виразом (злості, докору, радості). Маланка сховала руки під хвартухом і злісно блиснула очима.— Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський); З баняком до сажа пробігла Софія Кушнір, лукаво блиснула очима на Дмитра (М. Стельмах); // Швидко глянути, подивитися на когось. Посміхнулась вона, блиснула очима й побігла доганяти гурт хлопців (І. Кириленко). бли́скати очи́ма (о́ком), рідко. — Так він вас і прийме, командуючий. Усі двері порозчиняє перед вами,— сказав Славко і пригнувся над столом, косо блискаючи оком на батька (В. Кучер).

ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) (в голові́) у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний).

о́чі бли́снули (гні́вом) чиї. Хтось глянув дуже сердито, суворо, зі злістю і т. ін. Голос Щорса задзвенів, як метал, очі блиснули гнівом (О. Довженко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блиснути — бли́снути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. блиснути — -ну, -неш, док. 1》 тільки 3 ос. Однокр. до блискати і блищати. 2》 чим, перен. Попишатися, похвалитися, похвастатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. блиснути — БЛИ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. тільки 3 ос. Однокр. до бли́скати і блища́ти. – Де лісок? .. – Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку (Г. Квітка-Основ'яненко); Зненацька помітив, як десь далеко-далеко .. тричі поспіль блиснула блискавка (І. Словник української мови у 20 томах
  4. блиснути — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  5. блиснути — Бли́снути, -ну, -неш, -не; бли́сни, -ніть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. блиснути — БЛИ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. тільки 3 ос. Однокр. до бли́скати і блища́ти. — Де лісок? .. — Он як блисне блискавка, так від дороги на праву руку (Кв.-Осн., II, 1956, 412); Софія ще раз дивиться в дзеркало, очиці блиснули вогнем утіхи (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. блиснути — Блиснути, -ну, -неш гл. 1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі. Чуб. ІІI. 277. Блисне булавою — море закипить. Шевч. Танцюючи, блиснула оком на Антося, — ще й так любенько. Св. Л. 205. лиш блиснув та й уже го нема. Словник української мови Грінченка