1. Фразеологічний словник української мови

блоха

ганя́ти бліх (соба́к), зневажл. Не працювати, нічого не робити; байдикувати. Проситься силонька наверх, смереки хочеться з коренем вивертати, скали на скали двигати, а тут лежи, бліх ганяй (Г. Хоткевич); — Як? — приглушено перепитала ледь побілілими губами.— Геть чисто нагнав з роботи? — Та кажу ж тобі, що від п’ятнадцятого можу вже собак ганяти (Ірина Вільде).

годува́ти во́ші (во́шей, бліх, ну́жу, блощи́ці і т. ін.). Перебувати в поганих побутових умовах; жити дуже бідно, злидарювати. — А потім ще йди, значить, і воюй за пана, іди, значить, воші в окопах годуй (Ю. Яновський); Годуючи бліх по татарських хуторах, самотуж тягаючи плуга на будуванні залізниці.., він мав змогу спостерігати за всіма готуваннями, що велися на перешийку (О. Гончар); Ще й кирпу гне… мов їй гірше тепер, ніж тоді, як нужу годувала!.. (Панас Мирний); — Будуть чи не буде коней — промовчу про вас, а, боронь Боже, попадуся з ними — підете у тюрягу казенні блощиці годувати (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блоха — блоха́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири блохи́ Орфографічний словник української мови
  2. блоха — [блоха] -хи, д. і м. блоус'і, мн. блохие, бл'іх дв'і блохи Орфоепічний словник української мови
  3. блоха — -и, ж. 1》 Безкрила маленька комаха – паразит тварин і людей. 2》 Маленький жучок із коротким яйцеподібним тілом – шкідник сільськогосподарських рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. блоха — БЛОХА́, и́, ж. 1. Безкрила маленька комаха – паразит тварин і людей. Бігають маленькі собачки та вичісують бліх (М. Коцюбинський); Навіть геній, коли його вкусить несподівано блоха, враз забуває світові проблеми і думає тільки про маленьку блоху (М. Словник української мови у 20 томах
  5. блоха — (-и) ж.; комп. Те саме, що баґ. БСРЖ, 66. Словник жарґонної лексики української мови
  6. блоха — Блоха́, -хи́, -сі́; бло́хи, бліх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. блоха — БЛОХА́, и́, ж. 1. Безкрила маленька комаха — паразит тварин і людей. Бігають маленькі собачки та вичісують бліх (Коцюб., III, 1956, 412); Спали в сінях на долівці, встеленій луговою травою і полином (щоб не кусалися блохи) (Тют., Вир, 1964, 267). Словник української мови в 11 томах
  8. блоха — Блоха, -хи ж. 1) Блоха, Polex irritors. Блоха кусає, а за що — не знає. Ном. № 3118. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Чуб. IV. 40. 3) — консисторська. Консисторскій чиновникъ. Св. Л. 134. Словник української мови Грінченка