блюзник
блю́зник
-а, ч., діал.
Блюзнір, цинік.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блюзник — Блюзник, -ка м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у. Словник української мови Грінченка