блідуватий
блідува́тий
-а, -е.
Трохи, злегка блідий (у 1-3 знач.).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блідуватий — блідува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- блідуватий — БЛІДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка блідий (у 1–3 знач.). Настуся була гарна, але трохи блідувата, ніби втомлена (І. Нечуй-Левицький); На блідуватих запалих щоках Павлуші зайнявся рум'янець (Яків Баш); Блідувате сяйво колишеться по воді... Словник української мови у 20 томах
- блідуватий — див. блідий Словник синонімів Вусика
- блідуватий — Блідува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- блідуватий — БЛІДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка блідий (у 1-3 знач.). Настуся була гарна, але трохи блідувата, ніби втомлена (Н.-Лев., IV, 1956, 226); На блідуватих запалих щоках Павлуші зайнявся рум’янець (Баш, Вибр., 1948, 71). Словник української мови в 11 томах
- блідуватий — Блідуватий, -а, -е Блѣдноватый. Левиц. І. Кс. 5. Листя дрібчасте, як на ясенові, тільки блідуватіше. Конст. у. Словник української мови Грінченка