бобик

Значення в інших словниках

1. бобик — бо́бик 1 іменник чоловічого роду насінина; стручок бо́бик 2 іменник чоловічого роду автомашина розм. Орфографічний словник української мови
2. бобик — БО́БИК¹, а, ч. 1. Зменш. до біб; одна насінина бобової рослини. Крихітний бобик. 2. Невеликий стручок бобу. На рослинах попелиця заражає стебла, бутони, квітки і молоді бобики (з наук. літ.). БО́БИК², а, ч., розм. Словник української мови у 20 томах
3. бобик — А, ч. Машина марки «УАЗ». Зразком радянсько-голлівудської кічухи був головний герой, — щонайменше «товаріщ полковнік» — що, плюнувши на вище ментівське начальство, одноосібно кидався до міліцейського «бобіка» чи «жигуля» і мчав за бандюгами (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
4. бобик — (-а) ч. 1. крим.; зневажл. Рядовий міліціонер. БСРЖ, 67; СЖЗ, 18; ЯБМ, 1, 104. 2. крим., жрм. Міліцейська машина. Додому привезли Бугайка на "бобикові" — увесь двір позбігався дивитися (Б. Жолдак, Спокуси). БСРЖ, 67; СЖЗ, 18; ЯБМ, 1, 104. 3. мол.; презирл. Те саме, що шістка. ПСУМС, 8. Словник жарґонної лексики української мови
5. бобик — БО́БИК, а, ч. 1. Зменш. до біб; одна насінина бобової рослини. 2. Стручок бобу. На рослинах попелиця заражає стебла, бутони, квітки і молоді бобики (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 246). Словник української мови в 11 томах
6. бобик — Бобик, -ка м. 1) ум. отъ біб. 2) раст. Medicago Sativa. МУЕ. І. 99. Словник української мови Грінченка