божество

Значення в інших словниках

1. божество — божество́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. божество — БОЖЕСТВО́, а́, с. 1. (з великої літери). Те саме, що Бог 1. Людина – образ Божества, тому повинна прагнути краси первообразної, а вона дається тільки знищенням плоті (П. Словник української мови у 20 томах
3. божество — 1. в християнській теології назва, вживана для окреслення натури Бога (напр., б. Христа); 2. синонім бога, шанованого в політеїстичних релігіях. Універсальний словник-енциклопедія
4. божество — БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології). Словник синонімів української мови
5. божество — БОЖЕСТВО́, а́, с. 1. Те саме, що бог. Своїм головним божеством східні слов’яни вважали творця блискавок (Іст. УРСР, І, 1953, 36). 2. заст. Про предмет захоплення і шанування. [Милевський:] Чим маю вмилостивити розгніване божество? (Л. Укр., II, 1951, 33). Словник української мови в 11 томах
6. божество — Божество, -ва с. Божество. К. МХ. 10. Ольга тепер здавалась йому божеством. Левиц. Пов. 284. Словник української мови Грінченка