бринькнути

Значення в інших словниках

1. бринькнути — бри́нькнути дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. бринькнути — БРИ́НЬКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до бри́нькати. Він провів, бринькнув пальцем по стосу паперів .. і відіпхнув ту всю купу геть, поморщившись (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
3. бринькнути — ДЗЕ́НЬКАТИ (видавати короткі дзвінкі звуки при ударах, струсі; викликати такі звуки ударами по склу, металу і т. ін.), ДЗВЯ́КАТИ, БРЕ́НЬКАТИ (БРИ́НЬКАТИ), ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ДЗЕНЬКОТІ́ТИ (ДЗЕНЬКОТА́ТИ) підсил., БРЕНЬКОТІ́ТИ (БРЕНЬКОТА́ТИ) підсил. Словник синонімів української мови
4. бринькнути — Бре́нькнути і бри́нькнути, -кну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бринькнути — БРИ́НЬКНУТИ, ну, неш, док., рідко. Однокр. до бри́нькати. Словник української мови в 11 томах
6. бринькнути — Бринькнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ бринькати. Хоч одна струна по людській на рідній бандурі бринькнула. К. (Хата, 2). Словник української мови Грінченка