1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бродячий

бродя́чий

-а, -е.

Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання.

|| Який постійно переходить з місця на місце; мандрівний. Бродячий собака.

|| Який має або виявляє схильність бродити, переходити з місця на місце. Бродяча натура.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бродячий — бродя́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бродячий — БРОДЯ́ЧИЙ, а, е. Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання. [Руфін:] То шлях непевний, – всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка... Словник української мови у 20 томах
  3. бродячий — БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин — який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров'яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Словник синонімів української мови
  4. бродячий — БРОДЯ́ЧИЙ, а, е. Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання. [Руфін:] То шлях непевний, — всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах