1. Великий тлумачний словник сучасної мови

брівка

брі́вка

I -и, ж.

Зменш.-пестл. до брова.

II -и, ж.

1》 Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін.

2》 Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.).

3》 Бордюр (у 3 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брівка — брі́вка 1 іменник жіночого роду від: брова́ брі́вка 2 іменник жіночого роду край канави, дороги, спортивного майданчика Орфографічний словник української мови
  2. брівка — БРІ́ВКА¹, и, ж. Зменш. до брова́. Аж – гульк! .. з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (П. Гулак-Артемовський); Очиці, наче блискавиці, Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка); Дівчинка хмурить брівки (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  3. брівка — див. брова Словник синонімів Вусика
  4. брівка — Брі́вка, -вки, -вці; брі́вки, брі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. брівка — БРІ́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до брова́. Аж — гульк!..з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76); Очиці, наче блискавиці. Так і грають з-попід брівок темних! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах