брівка
БРІ́ВКА¹, и, ж.
Зменш. до брова́.
Аж – гульк! .. з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (П. Гулак-Артемовський);
Очиці, наче блискавиці, Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка);
Дівчинка хмурить брівки (О. Донченко).
БРІ́ВКА², и, ж.
1. Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін.
Яка знайома ця стежка брівкою насипу до заводу і яка вона завжди нова! (О. Кундзич).
2. Позначений край бігової або гоночної доріжки (на стадіоні, іподромі і т. ін.).
Голосов як чемпіон мав право ставати, не тягнучи жеребка, біля самої брівки (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брівка — брі́вка 1 іменник жіночого роду від: брова́ брі́вка 2 іменник жіночого роду край канави, дороги, спортивного майданчика Орфографічний словник української мови
- брівка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до брова. II -и, ж. 1》 Підвищений край канави або насипу, утворений викопаною землею; край залізничного полотна, шляху і т. ін. 2》 Підвищений край бігової доріжки, обкладений дерном (на стадіоні, іподромі і т. ін.). 3》 Бордюр (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- брівка — див. брова Словник синонімів Вусика
- брівка — Брі́вка, -вки, -вці; брі́вки, брі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брівка — БРІ́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до брова́. Аж — гульк!..з води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76); Очиці, наче блискавиці. Так і грають з-попід брівок темних! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах