бува
бува́
буває.
1》 3 ос. одн. теп. ч. до бувати.
2》 вставн. сл. Уживається для вираження нерегулярно повторюваної дії у знач. часом, іноді, трапляється.
|| Уживається для вираження ймовірності чогось неприємного.
|| Уживається для вираження припущення у знач., близькому до може.
|| у сполуч. зі сл. як. Коли, якщо, випадком.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бува — бува́ вставне слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- бува — див. іноді; мабуть Словник синонімів Вусика
- бува — БУВА́, БУВА́Є. 1. 3 ос. одн. теп. ч. до бува́ти. 2. вставн. сл. Уживається при вираженні нерегулярно повторюваної дії у знач. часом, іноді, трапляється. Словник української мови в 11 томах