будочник

Значення в інших словниках

1. будочник — бу́дочник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. будочник — БУ́ДОЧНИК, а, ч. 1. Залізничний сторож. Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (П. Панч); Вийшов будочник, посвітив ліхтарем, сонно поглянув услід проїжджим .. і опустив шлагбаум (Б. Левін). 2. заст. Словник української мови у 20 томах
3. будочник — СТО́РОЖ (особа, яка охороняє кого-, що-небудь); ВАХТЕ́Р, ШВЕЙЦА́Р, ПОРТЬЄ́, КОНСЬЄ́РЖ, ПРИДВЕ́РНИК заст., ДВЕ́РНИК діал. (черговий сторож при вході в установу, підприємство, житловий будинок і т. ін.); ВОРОТАР (сторож біля воріт); КАЛАТА́ЛЬНИК, ДІД заст. Словник синонімів української мови
4. будочник — БУ́ДОЧНИК, а, ч. 1. Залізничний сторож. Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (Панч, Солом. дим, 1929, 54). 2. заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку. Словник української мови в 11 томах