будочник
БУ́ДОЧНИК, а, ч.
1. Залізничний сторож.
Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (П. Панч);
Вийшов будочник, посвітив ліхтарем, сонно поглянув услід проїжджим .. і опустив шлагбаум (Б. Левін).
2. заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку.
Далеко в центрі міста глухий будочник Кіндратій .. несамовито калатав у розтрісле калатало (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- будочник — бу́дочник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- будочник — -а, ч. 1》 Залізничний сторож. 2》 заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- будочник — СТО́РОЖ (особа, яка охороняє кого-, що-небудь); ВАХТЕ́Р, ШВЕЙЦА́Р, ПОРТЬЄ́, КОНСЬЄ́РЖ, ПРИДВЕ́РНИК заст., ДВЕ́РНИК діал. (черговий сторож при вході в установу, підприємство, житловий будинок і т. ін.); ВОРОТАР (сторож біля воріт); КАЛАТА́ЛЬНИК, ДІД заст. Словник синонімів української мови
- будочник — БУ́ДОЧНИК, а, ч. 1. Залізничний сторож. Будочник зняв з полички згорнуті прапорці й вийшов на рейки (Панч, Солом. дим, 1929, 54). 2. заст. Постовий поліцай, що наглядав за порядком на вулицях і мав свою будку. Словник української мови в 11 томах